кидок
КИДОК, дка, ч. 1. Однокр. дія за знач. кидати 1 і кидатися 1, 3. Влучний кидок гранати, і вибух перед автомашиною здибив її і поклав боком у рівчак ( Д. Бед-зик, Плем'я.., 1958, 38); З минулого вечора було воно [орля] голодне і з кожним кидком ставало все млявішим (Тулуб, В степу.., 1964, 144); Гравець.. прорвався до воріт і сильним кидком послав шайбу в сітку (Веч. Київ, 29.II 1960, 3).
2. Швидке пересування кого-, чого-небудь, яке здійснюється за один раз. Дружно заходився екіпаж готувати машину до кидка на протилежний берег (Рад. Укр., 10.IX 1961, 3).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кидок | кидки |
Родовий | кидка | кидків |
Давальний | кидкові, кидку | кидкам |
Знахідний | кидок | кидки |
Орудний | кидком | кидками |
Місцевий | на/у кидку | на/у кидках |
Кличний | кидку | кидки |