князювання
КНЯЗЮВАННЯ, я, с., іст. Дія за знач. князювати. Можна зрозуміти ту постійну й напружену боротьбу руських князів за князювання в Києві, якою характеризується політична історія Русі XII - першої половини XIII ст. (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 566); Київська Русь у другій половині Х ст., за князювання Володимира (близько 978-1015рр.), досягла значного політичного й культурного розвитку (Іст. укр. літ.. І, 1954, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | князювання | князювання |
Родовий | князювання | князювань |
Давальний | князюванню | князюванням |
Знахідний | князювання | князювання |
Орудний | князюванням | князюваннями |
Місцевий | на/у князюванні | на/у князюваннях |
Кличний | князювання | князювання |