коан
КОАН, -у, ч. Коротке оповідання, питання, діалог, що зазвичай не має логічного підґрунтя, часто містить алогізми та парадокси, доступні скоріше інтуїтивному розумінню; коан – явище специфічне для дзен-буддизму; мета коану – надати певного психологічного імпульсу учню для досягнення просвітління або розуміння суті вчення; європейским аналогом може служити християнська притча, але коан ні в якому разі не слід перекладати або розуміти так, оскільки ні мораль, ні релігія майже ніколі не мають відношення до суті будь-якого окремо взятого коану.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | коан | коани |
Родовий | коану | коанів |
Давальний | коанові, коану | коанам |
Знахідний | коан | коани |
Орудний | коаном | коанами |
Місцевий | на/у коані | на/у коанах |
Кличний | коане | коани |