ковбой
КОВБОЙ, я, ч. У західних штатах США - пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах. Численні асканійські строковики ввижаються їм якимись покірними, чемними, мальовничими ковбоями... (Гончар, Таврія, 1952, 140); Він перечитував Рідів роман про дивні пригоди відважних ковбоїв (Уп., Вірші.., 1957, 7).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ковбой | ковбої |
Родовий | ковбоя | ковбоїв |
Давальний | ковбоєві, ковбою | ковбоям |
Знахідний | ковбоя | ковбоїв |
Орудний | ковбоєм | ковбоями |
Місцевий | на/у ковбої | на/у ковбоях |
Кличний | ковбою | ковбої |