КОЛОДОЧКА, и, ж. 1. Зменш.-пестл. до колодка 1-5, 8. До рідного міста генерал-майор медслужби Шостенко повернувся з чотирма рядами орденських колодочок на грудях (Шовк., Людина.., 1962, 44); Тут підскочив Касандров, схопив його за руки, змахнув над ним колодочкою нагана (Мик., II, 1957, 469); Слідчий дістав з кишені канцелярський ножик з колодочкою, оздобленою перламутром (Чорн., Визвол. земля, 1959, 87).

2. Вільний від пуху кінець стрижня пера птаха. Відділковий не переставав повертати їх [хлопців] туди й сюди, як дбайлива господиня обпатрану курку, вибираючи на ній останні колодочки (Добр., Ол. солдатики, 1961, 62).

@ Вбиватися (вбитися) в колодочки див. вбиватися.