колісце
КОЛІСЦЕ, я, с. Зменш.-пестл. до колесо 1, 3. Ми дивилися на різні коліщата, приглядались, як вони крутяться, заздрили дядькові, який годував машину снопами і знав, котре колісце для чого (Томч., Готель.., 1960, 63); - То, мамцю, приймач. Покручу оце колісце, і зараз Москву чути (Бабляк, Літопис.., 1961, 52).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | колісце | колісця |
Родовий | колісця | колісець |
Давальний | колісцю | колісцям |
Знахідний | колісце | колісця |
Орудний | колісцем | колісцями |
Місцевий | на/у колісці | на/у колісцях |
Кличний | колісце | колісця |