комутатор
КОМУТАТОР, а, ч., спец. 1. Прилад для замикання й розмикання електричного кола або для зміни напряму електричного струму.
2. Пристрій для ручного з'єднування телефонних ліній. Для диспетчерського зв'язку використовується телефонний комутатор (Сигналізація.., 1955, 8); На столі три військових телефони, польовий комутатор (Корн., І, 1955, 192).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | комутатор | комутатори |
Родовий | комутатора | комутаторів |
Давальний | комутаторові, комутатору | комутаторам |
Знахідний | комутатор | комутатори |
Орудний | комутатором | комутаторами |
Місцевий | на/у комутаторі | на/у комутаторах |
Кличний | комутаторе | комутатори |