кордубатий
КОРДУБАТИЙ, а, е. Який має кривий стовбур; сукуватий (про дерево). Дужі гілляки [дубів] в цвілих кордубатих узлах покривали зверху місцину шатром (Тич., І, 1957, 240); // перен. Незграбний (про людину). Коли він увійшов до церкви, там.. наполохано заметушилась кордубата постать отця Хрисантія (Стельмах, Правда.., 1961, 164).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | кордубатий | кордубата | кордубате | кордубаті |
Родовий | кордубатого | кордубатої | кордубатого | кордубатих |
Давальний | кордубатому | кордубатій | кордубатому | кордубатим |
Знахідний | кордубатий, кордубатого | кордубату | кордубате | кордубаті, кордубатих |
Орудний | кордубатим | кордубатою | кордубатим | кордубатими |
Місцевий | на/у кордубатому, кордубатім | на/у кордубатій | на/у кордубатому, кордубатім | на/у кордубатих |