костер
КОСТЕР, тра, ч. 1. діал. Стіс дров, очерету тощо. Стояв у неї на городі В кострі на зиму очерет (Котл., І, 1952, 86).
2. гірн. Кріплення в шахті з дерев'яних стояків, складених горизонтально один на одного у вигляді трикутних або квадратних колон, які підпирають стелю в лаві. Покрівлею в лаві керують, плавно опускаючи її на дерев'яні костри, які встановлюють по всій довжині лави у шаховому порядку (Наука.., 3, 1958, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | костер | костри |
Родовий | костра | кострів |
Давальний | кострові, костру | кострам |
Знахідний | костер | костри |
Орудний | костром | кострами |
Місцевий | на/у кострі | на/у кострах |
Кличний | костре | костри |