кошіль
КОШІЛЬ, кошеля, ч. 1. Те саме, що кошик 1. Вкладається [дядько Лев] проти вогню на траві, поклавши кошеля під голову (Л. Укр., III, 1952, 210); Він вихапував рибу руками без ніяких приладів, а як наловив повний кошіль, то виліз з води (Стеф., II, 1953, 17).
@ Кошелі носити за ким - залицятися до когось.
2. Виплетена з лози або соломи велика кругла посудина для зберігання зерна; солом'яник (у 3 знач.). Вибирали [пшеницю] з кошелів у мішки і десь по подвір'ю ховали просто в сніг (Головко, II, 1957, 330).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кошіль | кошелі |
Родовий | кошеля | кошелів |
Давальний | кошелеві, кошелю | кошелям |
Знахідний | кошіль | кошелі |
Орудний | кошелем | кошелями |
Місцевий | на/у кошілі | на/у кошелях |
Кличний | кошелю | кошелі |