кріпацтво
КРІПАЦТВО, а, с. 1. Система суспільних відносин у добу феодалізму, за якою поміщик мав право на особу, працю й майно підлеглих йому селян-кріпаків; кріпосне право. [Іван:] У однім селі та жив собі заможний чоловік, ще за кріпацтва (Крон., І, 1958, 83); Їх не обділила доля тією глибинною селянською чистотою, яку не зміг розсікти.. батіг кріпацтва (Стельмах, І, 1962, 130); // Суспільне становище селян, що перебували в цих відносинах, пов'язане з тяжкими умовами життя. Такий-то виходився хороший, моторний, і не пізнати його, що в гіркому кріпацтві зріс (Вовчок, І, 1955, 22); Не зазнали [підліщани] й кріпацтва (Крот., Сини.., 1948, 13).
2. іст. Збірн. до кріпак1. Жили вони [пани] в селі Одраді, де близько й полупанка не було - саме кріпацтво... (Мирний, IV, 1955, 222); Лише з вуст простого народу, кріпацтва, доходило до мого слуху співчуття (Минуле укр. театру, 1953, 19).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кріпацтво | кріпацтва |
Родовий | кріпацтва | кріпацтв |
Давальний | кріпацтву | кріпацтвам |
Знахідний | кріпацтво | кріпацтва |
Орудний | кріпацтвом | кріпацтвами |
Місцевий | на/у кріпацтві | на/у кріпацтвах |
Кличний | кріпацтво | кріпацтва |