кумася
КУМАСЯ, і, ж. 1. Пестл. до кума. - Ну, і згляньтеся, людонькове [любоньки], скільки ті шельми наробили мені шкоди! - бідкався господар, перериваючи безцільні падькання [бідкання] кумів і кумась (Фр., VI, 1951, 146); В його шестеро ж дітей, в його шість кумів, шість кумась (Вишня, І, 1956, 102); А ти, кумасю, спала, спала, Пишалася, та дівувала. Та ждала, ждала жениха (Шевч., II, 1963, 417).
2. перен., зневажл. Про жінку, яка розносить плітки. Кумасі плескали язиками, аж одляски по всіх улицях пішли (Гр., II, 1963, 395); - Ну, а в любові щось він тямить чи теж глухуватий? - випитували безсоромні кумасі, в яких про людське око на губах ворушилася святість церкви, а з кимсь наодинці - безстидство корчми (Стельмах, І, 1962, 166).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кумася | кумасі |
Родовий | кумасі | кумась |
Давальний | кумасі | кумасям |
Знахідний | кумасю | кумась |
Орудний | кумасею | кумасями |
Місцевий | на/у кумасі | на/у кумасях |
Кличний | кумасю | кумасі |
кумась
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кумась | кумасі |
Родовий | кумася | кумасів |
Давальний | кумасеві, кумасю | кумасям |
Знахідний | кумася | кумасів |
Орудний | кумасем | кумасями |
Місцевий | на/у кумасі, кумасеві | на/у кумасях |
Кличний | кумасю | кумасі |