кумпол
КУМПОЛ, а, ч., вульг. Те саме, що голова 1. - Так його! - під'юдив Фіалек.- По кумполу його, Василю! Його, бач, ні п'ятий рік не навчив, ні кров, що проливав з нами у Політехніці! (Смолич, Мир.., 1958, 66); - А розбіжаться! Він няньчитись не любить. Що не так - лапою по кумполу (Збан., Малин, дзвін, 1958, 114).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кумпол | кумполи |
Родовий | кумпола | кумполів |
Давальний | кумполові, кумполу | кумполам |
Знахідний | кумпол | кумполи |
Орудний | кумполом | кумполами |
Місцевий | на/у кумполі | на/у кумполах |
Кличний | кумполе | кумполи |