купно
КУПНО, присл., заст. Разом. Івась познаносе невеличких черепочків з битої полив'яної посуди, Грицько наструже кописточок, купно нарвуть калачиків, почистять, порозкладають на черепочках і ото ними Галя годує своїх гостей Гриця та Івася (Мирний, IV, 1955. 71); Побачив [Заруба] заводських. Вони сиділи не купно, а вроздріб по всій залі, серед колгоспників, наче давно були свої, ковалівські (Кучер, Трудна любов, 1960, 456).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | купно | купна |
Родовий | купна | купен |
Давальний | купну | купнам |
Знахідний | купно | купна |
Орудний | купном | купнами |
Місцевий | на/у купні | на/у купнах |
Кличний | купно | купна |