кілька
КІЛЬКА1, и, ж. Маленька рибка родини оселедцевих. Для лову деяких риб, наприклад кільки, використовують світло (Зоол., 1957, 81).
КІЛЬКА2, кох, числ. неознач.-кільк. Невизначена мала кількість (у межах від трьох до десяти). Іноді тікав [Тарас] на кілька день аж у друге село до своєї заміжньої сестри Катрі (Мирний, V, 1955, 309); Кілька парубків скочило до танцю, потягши за собою дівчат (Коцюб., І, 1955, 234); Я склав план реконструкції кількох площ і вулиць міста (Довж., І, 1958, 25).
@ Кількома словами - дуже коротко. Я кількома словами розповів, як добирався сюди (Сміл., Сашко, 1954, 158).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кілька | кільки |
Родовий | кільки | кільок |
Давальний | кільці | кількам |
Знахідний | кільку | кільки |
Орудний | кількою | кільками |
Місцевий | на/у кільці | на/у кільках |
Кличний | кілько | кільки |
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | кілька |
Родовий | кількох |
Давальний | кільком |
Знахідний | кілька, кількох |
Орудний | кількома |
Місцевий | на/у кількох |
кільце
КІЛЬЦЕ, я, с. 1. Предмет (найчастіше з металу), який має форму кола (див. коло1 1). Ведмідь який, а й то кільце в губу вправляють (Номис, 1864, № 4220); Розшукавши в кухні великий замок, надів його на кільця, що були в дверях (Мик., Кадильниця, 1959, 62).
2. Те, що має вигляд такого предмета. Вона вся трусилась, трусились на голові кільця локонів (Н.-Лев., II, 1956, 77); Пускаючи кільця диму, Іван Лук'янович вдоволено дивився на мене (Грим., Подробиці.., 1956, 99); // Коло (див. коло1 2), обвід. Велике кільце московського метро; // Кінцевий пункт трамвайного й тролейбусного маршрутів із поворотним кругом, а також кінець автобусного маршруту, де автобус робить розворот, щоб їхати назад; // перен. Те, що замкнене круговою лінією чого-небудь; оточення. Нарешті було розірване й кільце блокади, яке тримало радянський народ в ізоляції від зовнішнього світу (Мист., 6, 1957, 30); [Спартак:] Та ми затримаєм противника, аж доки Піхота не прорветься крізь кільце (Дмит., Драм. тв., 1958, 64).
^ Річні кільця - концентричні шари деревини, які щорічно наростають на стовбурі дерева; річні шари. Відомо, що дерево, як правило, щороку відкладає річні кільця, які добре видно на зрізі стовбура (Наука.., 12, 1956, 20).
3. у знач. присл. кільцем, кільцями. У вигляді кола, кругової лінії. Люди збиваються навколо Ганни тісним кільцем (Руд., Остання шабля, 1959, 399); Механік мовчки посміхнувся, пускаючи дим кільцями вгору (Гончар, Таврія, 1952, 256).
4. Окрема складова частина ланцюга. Біда за біду чіпляється, як у ланцюзі кільце за кільце (Номис, 1864, № 2164).
@ Кільце в ланцюгу чого - складова частина чого-небудь цілого. Люди й покоління - се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя (Л. Укр., III, 1952, 97).
5. тільки мн. Гімнастичний прилад, який складається з двох підвішених обручів. Тут їй подобалось: можна досхочу гойдатись на кільцях, злітаючи під самісіньку стелю (В ім'я Вітч., 1954, 8).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | кільце | кільця |
Родовий | кільця | кілець |
Давальний | кільцю | кільцям |
Знахідний | кільце | кільця |
Орудний | кільцем | кільцями |
Місцевий | на/у кільці | на/у кільцях |
Кличний | кільце | кільця |
§ 8. Чергування О — І, Е — І (п. 3, а, 2): кільце, кілець
§ 16. Коли пишеться Ь (п. 1, а): кільце, кілець
§ 16. Коли пишеться Ь (п. 2, б): кільце, кілець
§ 16. Коли пишеться Ь (п. 2, в): кільце, кілець
§ 55. ІІ відміна. Множина. Родовий відмінок (п. 2): кілець
§ 55. ІІ відміна. Множина. Родовий відмінок (п. 2, прим.): кілець