лагода
ЛАГОДА, и, ж., рідко. 1. Те саме, що злагода. Нічим їй ніхто не догодить, ні з ким жити в покої, в лагоді не може (Коцюб., І, 1955, 465).
2. Те саме, що лагідність. Іду помарить край ставка, Де лагода та сяєво блакиті (Стар., Поет. тв., 1958, 200); Навкруги такий достиглий спокій. Така в усьому лагода розлита (Вирган, В розп. літа, 1959, 212).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лагода | лагоди |
Родовий | лагоди | лагод |
Давальний | лагоді | лагодам |
Знахідний | лагоду | лагоди |
Орудний | лагодою | лагодами |
Місцевий | на/у лагоді | на/у лагодах |
Кличний | лагодо | лагоди |