лазячий
ЛАЗЯЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. теп. ч. до лазити 1.
2. у знач. прикм. Який має здатність лазити (у 1 знач.). Вони [змії] не задушують свою здобич перед заковтуванням, як це роблять мідянки.. та лазячі вужі.., а ковтають її живою (Визначник земноводних.., 1955, 116).
3. у знач. прикм. Який має пристосування для закріплення на чому-небудь (звичайно про рослину, птаха). Для озеленення альтанок, паркових кіосків, огорож, павільйонів, стін будинків використовують виткі й лазячі декоративні рослини (Колг. енц., II, 1956, 443).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | лазячий | лазяча | лазяче | лазячі |
Родовий | лазячого | лазячої | лазячого | лазячих |
Давальний | лазячому | лазячій | лазячому | лазячим |
Знахідний | лазячий, лазячого | лазячу | лазяче | лазячі, лазячих |
Орудний | лазячим | лазячою | лазячим | лазячими |
Місцевий | на/у лазячому, лазячім | на/у лазячій | на/у лазячому, лазячім | на/у лазячих |