лапище
ЛАПИЩЕ, а, с. Збільш. до лапа 1, 2. Він [коновод] загріб своїми лапищами цілу купу каміння і потяг до стовпа (Гр., II, 1963, 296); - Який-небудь відставний суб'єкт лізе тобі в грудну клітку своїми лапищами... (Гончар, Тронка, 1963, 111); Сосни махали кошлатими лапищами (Донч., II, 1956, 36); * Образно. Немилосердні лапища війни і злиднів не минули села (Стельмах, II, 1962, 188).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лапище | лапища |
Родовий | лапища | лапищ |
Давальний | лапищу | лапищам |
Знахідний | лапище | лапища |
Орудний | лапищем | лапищами |
Місцевий | на/у лапищі | на/у лапищах |
Кличний | лапище | лапища |