лебедіти
ЛЕБЕДІТИ, джу, диш, недок., діал. 1. Говорити неясно, неправильно вимовляючи слова; лепетати (про дітей). Дивився [Семен] у вікна, і причувалося йому, як діти лебеділи: - Тату! Сцо нам ви плинесли з міста?.. (Ірчан, II, 1958, 314); // Говорити незв'язно, нерозбірливо; белькотати. - Да-да-да!..- лебедів зовсім розварений інспектор, усідаючись на бричку (Дн. Чайка, Тв., 1960, 107); // Звертатися до кого-небудь ласкавими, ніжними словами. Ержі незабаром прокинулась і заплакала. Маргіт тривожно нахилилась над нею, щось ласкаво лебеділа до немовляти (Гончар, Новели, 1954, 55); * Образно. Смеречина шумілалегоньким [легеньким] шумом і нашіптувала.., що сеї ночі буде їх любість обіймати, і на ручках заколисувати, і над личком лебедіти (Черемш., Тв., 1960, 49).
2. Настирливо або слізно просити; жалібно молити. - Змилуйтеся,даруйте життв [життя] що я вам винен?..- лебедів хлопчина, коли Сенько ухватив його за ковнір сорочки і підняв праву руку над його головою (Фр.,УІІІ, 1952,190); З усіх боків тяглися до нього старці: сліпі, безногі - гугняво лебеділи милостині (Тулуб, Людолови, І, 1957, 16).
3. Співати, наспівувати (звичайно жалібні мелодії). Зачав пісню лебедіти слізними словами (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лебеджу | лебедимо |
2 особа | лебедиш | лебедите |
3 особа | лебедить | лебедять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лебедітиму | лебедітимемо |
2 особа | лебедітимеш | лебедітимете |
3 особа | лебедітиме | лебедітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лебедів | лебеділи |
Жіночий рід | лебеділа | |
Середній рід | лебеділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лебедімо | |
2 особа | лебеди | лебедіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лебедячи | |
Минулий час | лебедівши |
лебідь
ЛЕБІДЬ, бедя, ч. 1. Великий перелітний дикий водоплавний птах з довгою, красиво вигнутою шиєю і білим (рідше чорним) пір'ям. То не хмару снігів Буйний вітер навів,- Піднімаються лебеді білії (Бор., Тв., 1957, 123); Чи тільки в казці лебідь умирає Не з криком навісним, а з любим співом?.. (Л. Укр., І, 1951, 192); Озеро рівне, і чорний лебідь нечутна лине вздовж берега (Смолич, II, 1958, 11); * У порівн. Майнули перед нею коні, баскі, високі, прудкі, з крутими шиями, як у лебедів (Н.-Лев., І, 1956, 149); По Славуті пароплави Лебедями попливли (Стельмах, Жито.., 1954, 150); // Скульптурне зображення цього птаха. Еллади карта, Коцюбинський, на етажерці лебідь: оце і вся моя кімната,- заходьте коли-небудь! (Тич., І, 1957, 164).
2. ч., рідше ж., розм., перен., нар.-поет. Пестливе звертання до чоловіка або жінки. [Настя:] Боже мій! летять мої соколи, пливуть мої лебеді! (Н.-Лев., II, 1956, 464); [Тихон:] Не журись, .. моя лебідь: я своєму золотогривому коневі в одно ухо влізу, а в друге вилізу та й стану таким молодцем, що ні в казці сказать, ні пером описать (Вас., III, 1960, 150).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лебідь | лебеді |
Родовий | лебедя | лебедів |
Давальний | лебедеві, лебедю | лебедям |
Знахідний | лебедя | лебедів |
Орудний | лебедем | лебедями |
Місцевий | на/у лебеді | на/у лебедях |
Кличний | лебедю | лебеді |