ледач
ЛЕДАЧ, і, ж. Ледачі люди; ледарі. - Перекажи йому, що нам треба доброго собачника... Розумієш? Собачника, що підганяв би оту ледач працювати (Ле, Міжгір'я, 1953, 151); // Уживається як лайливе слово. - То ти покрав, сучий сину?.. - Признавайся! Признавайся, чортова ледач, бодай ти загинув! (Коцюб., І, 1955, 442)
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ледач | ледачі |
Родовий | ледачі | ледачей |
Давальний | ледачі | ледачам |
Знахідний | ледач | ледачі |
Орудний | ледаччю | ледачами |
Місцевий | на/у ледачі | на/у ледачах |
Кличний | ледаче | ледачі |