лихоліття
ЛИХОЛІТТЯ, я, с. Часи тяжкого лиха, бідування народу. Розказали кобзарі нам Про войни [війни] і чвари, Про тяжкеє лихоліття... Про лютії кари, Що ляхи нам завдавали (Шевч., II, 1963, 47); Після темної ночі, після лихоліття знову розцвітає життя (Донч., IV, 1957, 212); // Лихо, бідування в такі часи. Страшне лихоліття народу і причини еміграції розкрив народний поет-коломийкар Закарпаття Олекса Улинець (Нар. тв. та етн., 2, 1966, 47).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лихоліття | лихоліття |
Родовий | лихоліття | лихоліть |
Давальний | лихоліттю | лихоліттям |
Знахідний | лихоліття | лихоліття |
Орудний | лихоліттям | лихоліттями |
Місцевий | на/у лихолітті | на/у лихоліттях |
Кличний | лихоліття | лихоліття |