лицятися
ЛИЦЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок . 1. до кого і без додатка . Те саме, що залицятися. Щаслива нитка до смерті не вірвалась Павлусеві. Найшлась і дівчина, що, як той скарб, сама до його лицялась (Стор., І, 1957, 61); Була в небіжчика, у Стольника б то пана, Дочка, мов ангел той, улюблена й кохана. От і лицялося багато паничів (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 71).
2. з ким і без додатка, діал. Любитися (у 1, 2 знач.), кохатися. Нумо, серце, лицятися Та поїдем вінчатися, Щоб не знали батько й мати, Де ми будем ночувати (Шевч., II, 1963, 157).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лицяюся | лицяємося |
2 особа | лицяєшся | лицяєтеся |
3 особа | лицяється | лицяються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лицятимуся | лицятимемося |
2 особа | лицятимешся | лицятиметеся |
3 особа | лицятиметься | лицятимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лицявся | лицялися |
Жіночий рід | лицялася | |
Середній рід | лицялося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лицяймося | |
2 особа | лицяйся | лицяйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лицяючись | |
Минулий час | лицявшись |