ломаччя
ЛОМАЧЧЯ, я, с. 1. Збірн. до ломачка. Поки спинив Вернидуб канонаду, покотом лягло шість козаків та ще ломаччям з возів та турів п'ять було ранено (Стар., Облога.., 1961, 67); Казав [Івась], що він набере і груддя у пазуху, і цегли в кишені, і ломаччя у руки... (Мирний, IV, 1955, 12).
2. Те саме, що хмиз. Затріщало сухе ломаччя під ногами втікачів (Фр., VIII, 1952, 368); Повернувся [Чумак] з оберемком ломаччя і.. заходився роздмухувати в грубі вогонь... (Речм., Весн. грози, 1961, 270).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ломаччя | |
Родовий | ломаччя | |
Давальний | ломаччю | |
Знахідний | ломаччя | |
Орудний | ломаччям | |
Місцевий | на/у ломаччі | |
Кличний | ломаччя |