лошачок
ЛОШАЧОК, чка, ч . Зменш.-пестл. до лошак. Устина Гординська з дочкою запрягла свого лошачка й поїхала на поле (Чорн., Визвол. земля, 1959, 11); // Те саме, що лошатко. Хлопчик років дванадцяти закричав тоненьким радісним голосом. - Дядьку Андрію! Красолька лошачка привела! (Тют., Вир, 1964, 113); * У порівн. Реготався.. він [Петрусь], як лошачок (Григ., Вибр., 1959, 131).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лошачок | лошачки |
Родовий | лошачка | лошачків |
Давальний | лошачкові, лошачку | лошачкам |
Знахідний | лошачка | лошачків |
Орудний | лошачком | лошачками |
Місцевий | на/у лошачку, лошачкові | на/у лошачках |
Кличний | лошачку | лошачки |