лузати
ЛУЗАТИ, аю, аєш, недок., перех . 1. Розкушувати, розгризати, видобуваючи зернятко насіння, горіхів і т. ін. Онися походжала по світлиці та лузала насіння (Н.-Лев., III, 1956, 64); Вони нервово продовжували розмову, час од часу лузаючи мигдалеві горішки (Досв., Гюлле, 1961, 74); Як гарно лузати смажені гарбузці довгими зимовими вечорами (Донч., Вибр., 1948, 236).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лузаю | лузаємо |
2 особа | лузаєш | лузаєте |
3 особа | лузає | лузають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лузатиму | лузатимемо |
2 особа | лузатимеш | лузатимете |
3 особа | лузатиме | лузатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | лузав | лузали |
Жіночий рід | лузала | |
Середній рід | лузало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | лузаймо | |
2 особа | лузай | лузайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | лузаючи | |
Минулий час | лузавши |