лунатик
ЛУНАТИК, а, ч. Хворий на лунатизм. Ані тіні непевності не було в жаднім його русі..; здавалося, що се лунатик, який ані крихти не почуває величезної небезпеки свойого [свого] положення (Фр., II, 1950, 259); Лунатик, - говорили люди, - прагне бути ближче до місяця (Наука.., 9, 1965, 30); * У порівн. Туманов здригнувся, як лунатик від холодної води (Панч, І, 1956, 146).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лунатик | лунатики |
Родовий | лунатика | лунатиків |
Давальний | лунатикові, лунатику | лунатикам |
Знахідний | лунатика | лунатиків |
Орудний | лунатиком | лунатиками |
Місцевий | на/у лунатику, лунатикові | на/у лунатиках |
Кличний | лунатику | лунатики |