лупання
ЛУПАННЯ, я, с. , фам . Дія за знач. лупати. Пристрасть завертала йому голову, а він давав приміту тої пристрасті лиш лупанням очей і сумом (Март., Тв., 1954, 257).
ЛУПАННЯ, я, с. Дія за знач. лупати. У слюсарні біля Домсової фабрики пищать і свищуть циркулярки, острячи [гострячи] знаряди до лупання каменю (Фр., VIII, 1952, 400).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лупання | лупання |
Родовий | лупання | лупань |
Давальний | лупанню | лупанням |
Знахідний | лупання | лупання |
Орудний | лупанням | лупаннями |
Місцевий | на/у лупанні | на/у лупаннях |
Кличний | лупання | лупання |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лупання | лупання |
Родовий | лупання | лупань |
Давальний | лупанню | лупанням |
Знахідний | лупання | лупання |
Орудний | лупанням | лупаннями |
Місцевий | на/у лупанні | на/у лупаннях |
Кличний | лупання | лупання |