лупень
ЛУПЕНЬ, пня, ч., діал. Побої. Штефан врятував Юрка від лупня і сорому (Козл., Ю. Крук, 1950, 131).
Дати лупня кому - побити кого-небудь. Дав йому лупня добре - довго буде джмелів слухати! (Номис, 1864, № 3986); Ілько.. крутнувся мерщій за батогом яким, щоб іще пужалном дати йому за все доброго лупня (Козл., Ю. Крук, 1950, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | лупень | лупні |
Родовий | лупня | лупнів |
Давальний | лупневі, лупню | лупням |
Знахідний | лупень | лупні |
Орудний | лупнем | лупнями |
Місцевий | на/у лупні | на/у лупнях |
Кличний | лупню | лупні |