льоля
ЛЬОЛЯ, і, ж. , дит., розм. Сорочка (звичайно дитяча). Неначе ляля в льолі білій, Святеє сонечко зійшло (Шевч., II, 1953, 60); У тоненькій льолі вона була зовсім легка і на диво худенька, самі кісточки (Собко, Звич. життя, 1957, 25); * Образно. Як буде доля, то буде льоля (Номис, 1864, № 1660).
@ Бути в своїй льолі - бути при своєму розумі. [Василина:] Як ти сказала? Чи ти в своїй льолі, дівко! (Вас., Вибр., 1954, 292); В льолі народитися - те саме, що В сорочці народитися (див. сорочка).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | льоля | льолі |
Родовий | льолі | льоль |
Давальний | льолі | льолям |
Знахідний | льолю | льолі |
Орудний | льолею | льолями |
Місцевий | на/у льолі | на/у льолях |
Кличний | льоле | льолі |