м'ятий
М'ЯТИЙ, а, е. 1. Який зім'явся, став пом'ятим. І знову м'ятий розгортає лист Сошенко - і на контури Сатурна уважно дивиться (Рильський, III, 1961, 219); В плащі, який не кидається в очі, У капелюсі, м'ятому, старому, Вапцаров сам виходить серед ночі Із потайного і глухого дому (Воронько, Тепло.., 1959, 165); Схили [даху] вкривали ..зв'язками м'ятої соломи (Дерев. зодч. Укр., 1949, 64).
2. Перетворений у м'яку масу чавленням. У великій мисці парувала м'ята картопля (Перв., Дикий мед, 1963, 328); М'яті ягоди.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | м'ятий | м'ята | м'яте | м'яті |
Родовий | м'ятого | м'ятої | м'ятого | м'ятих |
Давальний | м'ятому | м'ятій | м'ятому | м'ятим |
Знахідний | м'ятий, м'ятого | м'яту | м'яте | м'яті, м'ятих |
Орудний | м'ятим | м'ятою | м'ятим | м'ятими |
Місцевий | на/у м'ятому, м'ятім | на/у м'ятій | на/у м'ятому, м'ятім | на/у м'ятих |