майстерний
МАЙСТЕРНИЙ, а, е. 1. Який досконало знає свою справу; умілий, досвідчений. - Якби вона [Марта] не була така майстерна в роботі, - казала не раз мама, - то я б і однієї години не держала при домі (Мирний, IV, 1955, 337); // Який усе вміє робити. Робітник з нього, правда, на славу: усяке діло в нього кипить: він і стріху вкриє, він і тесля, і столяр..: одно слово, майстерний чоловік! (Григ., Вибр., 1959, 255); // Який відзначається вправністю; вправний (див. вправний1). Майстерна рука.
2. Який робиться, виконується з великою вправністю. Високий стиль вірша в його [М. Садовського] майстерній подачі поєднувався з благородною стриманістю і життєвою простотою (Минуле укр. театру, 1953, 163); Як хороше - маневри! Кожна верховина буде фортецею, кожна ущелина й узгір'я будуть свідками гарячих боїв, майстерного маневрування (Донч., II, 1956, 275); // Зроблений, виконаний дуже вміло; досконалий. На середині [світлиці] в майстерних козубах горіла найчистіша живиця і ялівцеві ягоди (Фр., III, 1950, 137); Кам'яні бойові сокири відзначаються майстерною формою й старанною обробкою поверхні (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 100).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | майстерний | майстерна | майстерне | майстерні |
Родовий | майстерного | майстерної | майстерного | майстерних |
Давальний | майстерному | майстерній | майстерному | майстерним |
Знахідний | майстерний, майстерного | майстерну | майстерне | майстерні, майстерних |
Орудний | майстерним | майстерною | майстерним | майстерними |
Місцевий | на/у майстерному, майстернім | на/у майстерній | на/у майстерному, майстернім | на/у майстерних |
майстерня
МАЙСТЕРНЯ, і, ж. 1. Підприємство для лагодження або виготовлення певних виробів; приміщення, де міститься таке підприємство. - Це будуть крамниці? - спитався я. - Ні, це майстерні. Оце тут з дерева виробляють всячину - і вози, і колеса (Мирний, IV, 1955, 329); В кожному колгоспі має бути майстерня для ремонту машин, устаткування й механізмів, виконання теслярських і столярських робіт (Колг. енц., II, 1956, 5); У майстерні Саливона Глека було вогко й незатишно, як і в будь-якій старій гончарні (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 327).
2. спец . Відділ у цеху (на заводі, у навчальному закладі тощо). Нові лабораторії, експериментальні майстерні сприяють глибшому засвоєнню студентами знань, тіснішому пов'язанню теорії з практикою (Рад. Укр., 7.VІІІ 1949, 1).
3. Приміщення, де працює художник, скульптор і т. ін. [Верба:] Я вирішив збудувати в хорошому селі майстерню і по-справжньому взятись за роботу. [Романюк: ] Вибачайте, - яку майстерню? [Верба:] Для малювання (Корн., II, 1955, 199).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | майстерня | майстерні |
Родовий | майстерні | майстерень |
Давальний | майстерні | майстерням |
Знахідний | майстерню | майстерні |
Орудний | майстернею | майстернями |
Місцевий | на/у майстерні | на/у майстернях |
Кличний | майстерне | майстерні |