малахай
МАЛАХАЙ, я, ч. , розм . 1. Довгий шкіряний батіг. Од села до села возили його [єзуїта] в чортопхайці селяни, котрих поганяв він малахаєм (Стор., І, 1957, 383); Дід свиснув малахаєм - вівці розскочились, розсипались по зеленому полю... (Мирний, II, 1954, 55); // Удар таким батогом. Покута від малахаїв тільки кректав (Панч, Гомон. Україна, 1954, 352).
2. Хутряна або підбита хутром шапка з широкими навушниками. Мугаммед Герай їхав спереду групи з опущеною на груди головою, з перекошеним на вухо малахаєм (Ле, Хмельницький, І, 1957, 201); Хлопець був у кожусі.. й теплому малахаї, з-під якого виблискували маленькі хитруваті очі (Сміл., Зустрічі, 1936, 210).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | малахай | малахаї |
Родовий | малахая | малахаїв |
Давальний | малахаєві, малахаю | малахаям |
Знахідний | малахай | малахаї |
Орудний | малахаєм | малахаями |
Місцевий | на/у малахаї | на/у малахаях |
Кличний | малахаю | малахаї |