манливий
МАНЛИВИЙ, а, е. Який манить до себе; вабливий, привабливий, заманливий. Василь вп'явся очима в манливу постать Таїсії Миколаївни (Хижняк, Невгамовна, 1961, 76); Знов ідеш, і переливається попереду срібна гладь манливих озер, таких принадних і цілющосвіжих (Цюпа, Назустріч.., 1958, 99); В очі привітно глянув [Наливайко], як у безодню лячну і манливу (Ле, Наливайко, 1957, 13); // Який обіцяє успіх, вигоди, задоволення. В нашій камері знову поселилась манлива надія на порятунок (Збан., Єдина, 1959, 226); - В пропозиції Бачури є манлива думка, є мрія, так би мовити, велика і хвилююча, але ж то тільки мрія (Чаб., Тече вода.., 1961, 28).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | манливий | манлива | манливе | манливі |
Родовий | манливого | манливої | манливого | манливих |
Давальний | манливому | манливій | манливому | манливим |
Знахідний | манливий, манливого | манливу | манливе | манливі, манливих |
Орудний | манливим | манливою | манливим | манливими |
Місцевий | на/у манливому, манливім | на/у манливій | на/у манливому, манливім | на/у манливих |