маркіза
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | маркіза | маркізи |
Родовий | маркізи | маркіз |
Давальний | маркізі | маркізам |
Знахідний | маркізу | маркізи, маркіз |
Орудний | маркізою | маркізами |
Місцевий | на/у маркізі | на/у маркізах |
Кличний | маркізо | маркізи |
маркіз
МАРКІЗ, а, ч. 1. У деяких країнах Західної Європи - дворянський титул, середній між графом і герцогом, а також особа, що має цей титул. Поїхала [графиня] у Рим, кажуть, Та десь опинилась, Та з маркізом якимсь голим, Кажуть, одружилась (Шевч., II, 1953, 159); До Лізи підходить Амедей Фінке.., вдягнений в чудовий костюм маркіза XVIII сторіччя, в напудреній перуці, з шпагою на стегні (Коч., II, 1956, 175).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | маркіз | маркізи |
Родовий | маркіза | маркізів |
Давальний | маркізові, маркізу | маркізам |
Знахідний | маркіза | маркізів |
Орудний | маркізом | маркізами |
Місцевий | на/у маркізі, маркізові | на/у маркізах |
Кличний | маркізе | маркізи |