маячіння
МАЯЧІННЯ, я, с. Дія та стан за знач. маячити2. В цьому будинку [для божевільних] стояв постійний, невгамовний гул. Пересичені маячінням, мешканці його наповнювали кімнати.. дикими, печальними й беззмістовними вигуками (Мик., II, 1957, 230); Ніч минула без сну. В хворобливому маячінні жінці ввижалися образи чоловіка й сина (Донч., III, 1956, 230); * У порівн. Голос його переходить в шепотіння, але шпарке, тривожне, як маячіння (Л. Укр., І, 1951, 451).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | маячіння | маячіння |
Родовий | маячіння | маячінь |
Давальний | маячінню | маячінням |
Знахідний | маячіння | маячіння |
Орудний | маячінням | маячіннями |
Місцевий | на/у маячінні | на/у маячіннях |
Кличний | маячіння | маячіння |