металево
МЕТАЛЕВО. Присл. до металевий 2, 3. Коли Кузьма Осадчий прорубував свіжу траншею, земля під його бульдозером скреготнула різко, металево (Гончар, Тронка, 1963, 285); Маслов, металево блиснувши очима, приступив до Миколи, вставився поглядом йому в обличчя (Збан., Курил. о-ви, 1963, 140); - Ганнусю! - голос його пролунав владно, металево. - Ганнусю, я ж тебе, здається, прошу... (Коз., Сальвія, 1959, 102).