МОКВА, и, ж., діал. 1. Мокротеча. Надворі була негода: моква, туман, темрява (Чорн., Визвол. земля, 1950, 90); Ми з ним бачили всяку погоду, А такої мокви не було (Перв., І, 1958, 458).

2. Низина, залита водою. Ішло вояцтво, братство ратних діл, І сходило із пагорба на діл. Шикуючись у лави бойові На оболоні, на грузькій мокві (Бажан, Нашому юнацтву, 1950, 150); Прилягти нема де - під ногами моква, болото (Гончар, Тронка, 1963, 210).

3. Мокрота, сирість. Гончар цілий день у мокві робе (Сл. Гр.); - А на моє, то я його виселила б геть та віддала б попівські покої Драбинисі, хай би бідолашна жінка не мучилася з дітьми в тій мокві... (Речм., Весн. грози, 1961, 201).