мугикнути
МУГИКНУТИ, ну, неш, док., розм. 1. Однокр. до мугикати 2. - А я тобі й забула хвалитись: до тебе Чіпка заходив.. - Ага!.. Чого ж це?.. - Не знаю.. - Гм,- мугикнув Грицько (Мирний, І, 1949, 271); Прокашлявшись і кілька разів мугикнувши, заговорив Дем'ян Опанасович (Коз., Сальвія, 1959, 174).
2. Невиразно що-небудь сказати. Копистка мугикнув: - На бабські пересуди я не зважаю, своїм розумом перебиваюсь (Грим., Незакінч. роман, 1962, 27); - Єфрейторе, принесіть з машини вечерю. - Угу! - мугикнув щось нерозбірливе єфрейтор (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 178).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мугикну | мугикнемо |
2 особа | мугикнеш | мугикнете |
3 особа | мугикне | мугикнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | мугикнув | мугикнули |
Жіночий рід | мугикнула | |
Середній рід | мугикнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | мугикнімо | |
2 особа | мугикни | мугикніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | мугикнувши |