мундир
МУНДИР, а, ч. 1. Парадний або буденний одяг певної форми. В полки людей розпреділивши [розподіливши].. І всіх в мундири нарядивши, К присязі зараз привели (Котл., І, 1952, 187); А Максимові кривому Нічого не вадить; Шкандибає на милиці І гадки не має. А в неділеньку святую Мундир надіває (Шевч., II, 1953, 254); Михайло Васильович Соя прийшов у мундирі почесного гірника, - галуни блищали на рукавах і на стоячому комірі, що підпирав старанно поголене підборіддя (Ткач, Плем'я.., 1961, 277).
2. перен. Про організацію, посаду тощо, честь якої хто-небудь захищав. Трапляються ревнителі честі мундира, що зустрічають кожне, бодай найдрібніше критичне зауваження в штики (Ком. Укр., 5, 1963, 41); - Тут не училище, і я йому не курсант, - огризнувся Берник. - Він за честь мундира турбується, а я за людей (Мур., Бук. повість, 1959, 215).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | мундир | мундири |
Родовий | мундира | мундирів |
Давальний | мундирові, мундиру | мундирам |
Знахідний | мундир | мундири |
Орудний | мундиром | мундирами |
Місцевий | на/у мундирі | на/у мундирах |
Кличний | мундире | мундири |