муштрувальник
МУШТРУВАЛЬНИК, а, ч. Той, хто муштрує когось. Тільки в очах у кожного та в закушених губах Гладун читав приховані насмішки і повне вдоволення, що так провчили його, свого муштрувальника (Гончар, Людина.., 1960, 68); На майданах з ранку до вечора йшли вистави: штукарі і муштрувальники зміняли один одного (Тулуб, Людолови, II, 1957, 290).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | муштрувальник | муштрувальники |
Родовий | муштрувальника | муштрувальників |
Давальний | муштрувальникові, муштрувальнику | муштрувальникам |
Знахідний | муштрувальника | муштрувальників |
Орудний | муштрувальником | муштрувальниками |
Місцевий | на/у муштрувальнику, муштрувальникові | на/у муштрувальниках |
Кличний | муштрувальнику | муштрувальники |