міхоноша
МІХОНОША, і, ч. і ж. Той, хто водить сліпого і носить мішок для подаяння. Хто йде, їде - не минає [кобзаря]: Хто бублик, хто гроші; хто старому, а дівчата Шажок міхоноші (Шевч., І, 1963, 39); Незабаром поховав [Гриша] діда і зостався один, як палець, поки другі старці не взяли за міхоношу (Морд., І, 1958, 54).
2. етн. Той, хто носить мішок під час колядування. Їеге , як здоровіша, була [у колядниць] за міхоношу (Мирний, III, 1954, 42); Задовго до [новорічного] свята вибираються ватажки та міхоноші, виготовляються зірки, готується святковий одяг (Нар. тв. та етн., 6, 1964, 107); * У порівн. А Василь усе за ними ходить та - як той міхоноша у колядці - носить Марусин кошик та склада, що Олена купує (Кв.-Осн., II, 1956, 44).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | міхоноша | міхоноші |
Родовий | міхоноші | міхонош |
Давальний | міхоноші | міхоношам |
Знахідний | міхоношу | міхонош |
Орудний | міхоношею | міхоношами |
Місцевий | на/у міхоноші | на/у міхоношах |
Кличний | міхоноше | міхоноші |