набалдашник
НАБАЛДАШНИК, а, ч. Округла надставка або потовщення на верхньому кінці палиці. Гергардт Лешке зодягнутий у старосвітську чорну пару, з бутоньєркою в петельці, в котелку, палиця із срібним набалдашником (Ю. Янов., І, 1954, 202); // Оправа або потовщення на кінці деяких предметів. Урядник.. глянув на старосту, якого він весь час легенько ляскав по плечу нагаєм з кістяним набалдашником (Юхвід, Оля, 1959, 126).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набалдашник | набалдашники |
Родовий | набалдашника | набалдашників |
Давальний | набалдашникові, набалдашнику | набалдашникам |
Знахідний | набалдашник | набалдашники |
Орудний | набалдашником | набалдашниками |
Місцевий | на/у набалдашнику | на/у набалдашниках |
Кличний | набалдашнику | набалдашники |