набивач
НАБИВАЧ, а, ч., діал. 1. Палиця, якою в млинах набивають борошно в мішки.
2. Бондарський інструмент для набивання обручів на діжку.
НАБИВАЧ, а, ч., спец. Той, хто займається набиванням чого-небудь. Набивач патронів.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | набивач | набивачі |
Родовий | набивача | набивачів |
Давальний | набивачеві, набивачу | набивачам |
Знахідний | набивач, набивача | набивачі, набивачів |
Орудний | набивачем | набивачами |
Місцевий | на/у набивачі, набивачу, набивачеві | на/у набивачах |
Кличний | набивачу | набивачі |