набідитися
НАБІДИТИСЯ, джуся, дишся, док., діал. Набідуватися. Наробилася [мати] коло мене, набідилася (Стеф., III, 1954, 201); - Ех, оце ж і я набідився так й жінка з дітьми дома нагорювалися та набідилися без хліба (Козл., На переломі, 1947, 14).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набіджуся | набідимося |
2 особа | набідишся | набідитеся |
3 особа | набідиться | набідяться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | набідився | набідилися |
Жіночий рід | набідилася | |
Середній рід | набідилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | набідімося | |
2 особа | набідися | набідіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | набідившись |