навальник
НАВАЛЬНИК, а, ч. Шахтар, який навантажує вагонетки вугіллям, рудою і т. ін. Працював [Гарасько] за навальника біля самої пічки.. Ліворуч, між подом і стелею, тяглася покришена гранчаста стінка вугілля (Панч, І, 1956, 390); Чорне золото із лави Полилося як вода. І навальники сказали: - Добрі нині наші справи (Воскр., Цілком.., 1947, 75).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | навальник | навальники |
Родовий | навальника | навальників |
Давальний | навальникові, навальнику | навальникам |
Знахідний | навальника | навальників |
Орудний | навальником | навальниками |
Місцевий | на/у навальнику, навальникові | на/у навальниках |
Кличний | навальнику | навальники |