навісніти
НАВІСНІТИ, ію, ієш, недок. 1. Втрачати розум, божеволіти. - Мені дух забиває. Я скаженію, я навіснію од кохання, - сказала вона (Н.-Лев., IV, 1956, 243).
2. Шаленіти, біснуватися від злості. Хай собі навісніють і по-вовчому виють пани рокфеллери, а нам своє робить (Ком. Укр., 2, 1963, 5); * Образно. А хвиля бушувала й навісніла (Кучер, Голод, 1961, 431).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навіснію | навісніємо |
2 особа | навіснієш | навіснієте |
3 особа | навісніє | навісніють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навіснітиму | навіснітимемо |
2 особа | навіснітимеш | навіснітимете |
3 особа | навіснітиме | навіснітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | навіснів | навісніли |
Жіночий рід | навісніла | |
Середній рід | навісніло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | навісніймо | |
2 особа | навісній | навіснійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | навісніючи | |
Минулий час | навіснівши |