нагарбати
НАГАРБАТИ, аю, аєш, док., перех., розм. 1. Грабуючи, захоплюючи чуже, привласнити багато чого-небудь. [Іван:] У однім селі та жив собі заможний чоловік, ще за кріпацтва він отаманував, так грошей нагарбав стільки, що, може, його і в дві тисячі не вбереш (Кроп., І, 1958, 83); Нагарбав [Матюха] за революцію: ліс даром, робочі даром, суботники якісь установляв (Головко, II, 1957, 22).
2. Брати, захоплювати з собою в якій-небудь кількості. Хто йде, - горох скубне: гребець скубне у жменю; Іде косар і жнець - нагарбають в кишеню (Г.-Арт., Байки.., 1958, 60).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагарбаю | нагарбаємо |
2 особа | нагарбаєш | нагарбаєте |
3 особа | нагарбає | нагарбають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | нагарбав | нагарбали |
Жіночий рід | нагарбала | |
Середній рід | нагарбало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | нагарбаймо | |
2 особа | нагарбай | нагарбайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | нагарбавши |