надвозити
НАДВОЗИТИ, ожу, озиш, недок., НАДВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. надвіз, надвезла, ло; док., перех., розм. Доставляти, підвозити до якого-небудь місця. Жолкевський видав наказ, яким забороняв під страхом смерті надвозити або продавати запорозькому війську будь-яку живність чи харч (Тулуб, Людолови, І, 1957, 407).
НАДВОЗИТИ, вожу, везеш; мин. ч. надвіз, надвезла, ло; док., перех., розм. Привезти, звезти частину чого-небудь. Уже надвозили трохи жита з лану (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надвожу | надвозимо |
2 особа | надвозиш | надвозите |
3 особа | надвозить | надвозять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надвозитиму | надвозитимемо |
2 особа | надвозитимеш | надвозитимете |
3 особа | надвозитиме | надвозитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | надвозив | надвозили |
Жіночий рід | надвозила | |
Середній рід | надвозило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | надвозьмо | |
2 особа | надвозь | надвозьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | надвозячи | |
Минулий час | надвозивши |