надломлений
НАДЛОМЛЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до надломити. Вітерець дихнув, і жовта комишина, надломлена на самій середині, так жалібно, так сумно заспівала (Дн. Чайка, Тв., 1960, 187); Стояли вони коло воріт - батько й син. Один сивий, згорблений важкою працею, як дуб, надломлений грозою, другий високий, чорнявий (Кол., Терен.., 1959, 147); Бідою надломлена мати Не жартом у ліжко злягла (Пера., II, 1958, 250).
2. у знач. прикм. Який має форму чогось перегнутого, заломленого. Тонкий, ледь-ледь надломлений у плечах стан Марії ще легкий, мов у дівчини (Стельмах, Хліб.., 1959, 141); Тонкі надломлені брови надавали їй вигляду чимось гостро враженої людини (Грим., Подробиці.., 1956. 12).
3. у знач. прикм. Охриплий, із зміненим тембром. - Я радянський воїн! - поклявся Василь і додав сумним, надломленим голосом. - Один залишився... (Автом., Так народж. зорі, 1960, 226).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надломлений | надломлена | надломлене | надломлені |
Родовий | надломленого | надломленої | надломленого | надломлених |
Давальний | надломленому | надломленій | надломленому | надломленим |
Знахідний | надломлений, надломленого | надломлену | надломлене | надломлені, надломлених |
Орудний | надломленим | надломленою | надломленим | надломленими |
Місцевий | на/у надломленому, надломленім | на/у надломленій | на/у надломленому, надломленім | на/у надломлених |