надхмарний
НАДХМАРНИЙ, а, е. Який міститься, здійснюється над хмарами, вище хмар. Покинувши землю, Зірниця вернулась у свою небесну надхмарну палату (Н.-Лев., IV, 1956, 38); В надхмарній синяві, в глибокому забої, На ниві, де прославсь єдваб озимини, В лабораторії, серед імли морської Лунає поклик цей: геть паліїв війни! (Рильський, Сад.., 1955, 12); Надхмарний гуркіт їх [голубів] притьмом сполохав (Дмит., Київські кручі, 1962, 96); // поет. Потойбічний, неземний, небесний. Все, чого душа запрагне, Я створю в одну хвилину, В таємні світи надхмарні Я на крилах думки лину (Л. Укр., І, 1951, 368); Він [орел] дихав повітрям надхмарних країв. На сонце дивився і в світлі купався (Сам., І, 1958, 107); // перен. Відірваний від дійсності; далекий, недосяжний. Вона, певно, розв'язує космічну проблему і весь час витає в надхмарних висотах (Донч., V, 1957; 229).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | надхмарний | надхмарна | надхмарне | надхмарні |
Родовий | надхмарного | надхмарної | надхмарного | надхмарних |
Давальний | надхмарному | надхмарній | надхмарному | надхмарним |
Знахідний | надхмарний, надхмарного | надхмарну | надхмарне | надхмарні, надхмарних |
Орудний | надхмарним | надхмарною | надхмарним | надхмарними |
Місцевий | на/у надхмарному, надхмарнім | на/у надхмарній | на/у надхмарному, надхмарнім | на/у надхмарних |